Кохання чи залежність?

“Мені без тебе нічого не треба”.
“Ти найбільша радість у моєму житті”.
Або ще чогось серйознішого:
“Я жити без тебе не можу”.
Коли одна людина стає іншим сенсом життя – це здорові відносини.
Якщо партнери дійсно люблять один одного, вони відносно незалежні, відкриті і щасливі.
Дотримується баланс “брати-давати”.
У залежних відносинах лише 2 постулати – вимагати та брати.
Чим глибше людина заходить у такі відносини, тим складніше їх вибиратися.
Починається тотальний контроль, ревнощі і нав’язливість із боку залежного, стираються особисті межі. Згодом людина втрачає свою унікальність перед партнером, адже вона завжди в доступі. Зникає інтрига, яка підтримує інтерес між чоловіком та жінкою.
Падає самооцінка, і на ґрунті цього, людина може знецінювати іншого.
Чому так?
Тому що відбулося абсолютне злиття, і без “улюбленого” партнер не бачить себе у подальшому житті.
З’являється страх втрати.
Постійно хочеться все більше уваги та часу від іншого і, якщо цього немає, починаються причіпки, критика та образи.
До речі, люди, котрі часто кажуть «моя друга половинка», схильні до залежності від партнера.
Останнім акордом у таких відносинах може бути повна втрата енергії та хвороби тіла.
Хтось іде у алкоголь, хтось у неврози, а хтось знаходить у собі сили вийти з цього формату.

автор: Тетяна Ларіна
психолог, гіпнолог, фізіогноміст

07 листопада 2020